Новини / Четвер, 08 грудня, 2011
Пішов Дмитришин Ігорчик
       
   
 Пізно ввечері 6 грудня перестало битися серце Ігорчика,  сильного хлопчика, який 4 роки боровся з лейкозом. Що він пережив за ці  роки, важко повірити, скільки разів був на крок від смерті - не  перерахувати. Були і моменти відчаю, і надії, і радості. 
          Є діти, які особливо стають близькими, яких любиш як рідних. Таким за  рік для нас, волонтерів став Ігор. Знов і знов звучить його голос,  жарти, його сміх. Пригадую всі щасливі моменти, час, проведений разом.  Так хотілося вірити в чудо. Мріяли як будемо разом святкувати Новий рік,  одягати ялинку. І за кілька днів  і - все...Кожний з дітей, їхні  історії, вчать мене найголовнішого - цінувати життя, кожну його  хвилинку, дякувати Богу за все, вірити і радіти. Всіх їх пам'ятаю і  люблю. Ігорчик - назавжди в моєму серці.
         Згадайте в своїх молитвах маму Любу, Господи, дай їй сил пережити горе.





